Цукровий діабет. Це необхідно знати всім.

Цукровий діабет (ЦД) це поширене хронічне захворювання, при якому рівень цукру в крові (глюкоза крові) збільшується через проблеми в продукції інсуліну або нечутливість до нього. Результатом цього є недостатнє перетворення глюкози в енергію. Високий рівень цукру в крові може створити ряд серйозних проблем зі здоров’ям. ЦД можна поділити на два основних типи, виходячи з особливостей розладу функціонування в організмі інсуліну.
Цукровий діабет 1 типу, або інсулінозалежний ЦД, зазвичай починається в дитинстві або в підлітковому віці, і є в прогностичному плані найсерйознішим типом діабету.
Цукровий діабет 2 типу, «дорослий» ЦД, оскільки цей тип, як правило, діагностується у дорослих старше 40 років, - це найбільш поширений тип діабету (90-95%).
Причини: рівень глюкози в крові підвищується при ЦД через проблеми, пов’язані з інсуліном.
ЦД 1 типу – підшлункова залоза виробляє недостатню кількість інсуліну або він повністю відсутній. Механізми виникнення захворювання в повній мірі невідомі, однак встановлено, що зміни в клітинах підшлункової залози, які продукують інсулін, спричиняються генетичними механізмами, факторами навколишнього середовища, або перенесеними в дитинстві вірусними інфекціями. Ці зміни можуть змусити імунну систему підшлункової залози як чужорідний орган (аутоімунний процес) та спричинити руйнування її клітин.
ЦД 2 типу – підшлункова залоза виробляє достатню кількість інсуліну, але клітини організму не реагують належним чином, оскільки вони стають нечутливими (резистентними) до інсуліну. Цей тип ЦД починається поступово, тому що спочатку підшлункова залоза намагається компенсувати резистентність, збільшуючи продукцію інсуліну, але згодом настає момент, коли вона не в змозі зробити це. Ожиріння є одним з основних факторів ризику, який часто присутній при даному типі ЦД. Оскільки зростає частота ожиріння серед дітей і  підлітків, захворюваність ЦД 2 типу в цих вікових групах – також зростає.
Стани, пов’язані з ожирінням, такі як артеріальна гіпертензія і гіподинамія, також є фактором ризику. Генетичні механізми теж мають свою питому вагу, доказом цього є хворі з сімейними випадками ЦД 2 типу.
Типові симптоми ЦД, по суті, - це прояви високого рівня цукру в крові (гіперглікемії). Вони, як правило, виникають в результаті вживання їжі, більш ніж в цьому є потреба. До них відносяться: надмірна спрага, часте сечовипускання і відчуття голоду.
Якщо рівень глюкози в крові не контролюється і залишається незмінно високим протягом тривалого періоду часу, то виникає ряд ускладнень. До них відносяться:
Ретинопатія – пошкодження сітківки очей, що може призвести до сліпоти.
Нефропатія – ураження нирок, що може призвести до ниркової недостатності.
Нейропатія – втрата чутливості та контролю функцій організму з боку нервової системи, що супроводжується онімінням, поколюванням або болем в руках і ногах.
Ангіопатія – захворювання артерій, вен і капілярів. У хворих на ЦД можуть розвиватися потовщення капілярів різних органів, в тому числі очей. Ліпіди (жир) та згустки крові накопичуються у судинах великого розміру, чим порушують кровоток. Це властиво судинам серця, головного мозку та кінцівок.
Діагностика. Вам може бути встановлений діагноз ЦД, якщо:
У вас присутні симптоми, характерні для ЦД, + випадкове визначення рівня глюкози в крові 11 ммоль/л та більше.
Рівень глюкози в крові натще 6,9 ммоль/л та більше.
Рівень глюкози в крові 11 ммоль/л та більше, через 2 години після тесту на толерантність до глюкози. Також для уточнення діагнозу визначають глікозирований гемоглобін, він відображає рівень глюкози в крові протягом останніх 2-3 місяців.
ЦД – це хронічне захворювання, яке потребує постійного лікування. Тому метою лікування є контроль і регуляція рівня глюкози в крові для збереження якості та тривалості життя, зменшення прояву симптомів і запобігання ускладненням.
Ваш лікар допоможе вам у створенні індивідуального плану, який включає у себе: навчання, дієту, фізичну активність і формування звичок здорового способу життя, моніторинг рівня глюкози крові.
Ставлення до ЦД повинно бути дуже серйозним, і не тільки через можливість розвитку коми від надзвичайно високого/низького рівня глюкози в крові, а й тому, що для діабету властивий поступовий розвиток інших тяжких ускладнень. Проте, якщо суворо дотримуватися плану лікування (а це найскладніший момент, тому що симптоми часто відсутні, і ви можете відчувати себе нормально), можна попередити та знизити ризики розвитку ускладнень і мати високу якість життя протягом багатьох років.

Туберкульоз – хвороба, від якої ніхто не застрахований

На великий жаль, туберкульоз – це захворювання, від якого ніхто не застрахований. Його неможливо побачити, попробувати чи відчути. Але у кожної людини, коли вона  зустрічається з захворюванням, повністю змінюється уклад життя та світовідчуття.
Здавалося б, туберкульоз давно залишився в минулому. Однак у останні два десятиліття різко зросла захворюваність ним – і далеко не в середовищі асоціальних осіб. Цілком благополучні громадяни можуть «зловити» хвороботворну паличку в громадському місці. А ефективність лікування різко впала. Сьогодні у пацієнтів все частіше фіксується важка форма хвороби – з множинною стійкістю до лікарських препаратів. Смертність від неї порівнянна зі смертністю від сухот на початку 20-го століття до винаходу антибіотиків – 50%.
Збудник туберкульозу – мікобактерія, яка розповсюджується повітряно-крапельним шляхом: при кашлі, чиханні хворої людини. Від 15 мільйонів до 7 мільярдів туберкульозних паличок виділяє протягом доби хворий з мокротинням, яке розповсюджується на відстань 1-6 метрів. Мікобактерія досить стійка в навколишньому середовищі: витримує заморожування до мінус 269 гр С, зберігає життєздатність у висушеному мокротинні на одязі до 3-4 місяців, в молочних продуктах – до року, на книгах – до 6 місяців. Бактерія швидко «вчиться» боротися з антибіотиками – тому в останнє десятиліття широко розповсюдилась резистентна форма туберкульозу, яка не піддається лікуванню більшістю ліків. У той же час вона швидко (протягом 5-10 хвилин) гине від прямих сонячних променів, ультрафіолету, хрорвмісних дезинфектантів.
Сьогодні, за інформацією ВООЗ, третина населення земної кулі інфікована туберкульозом та близько 80 мільйонів жителів хворіють на туберкульоз. Все більше значення в світі приймає поєднання ВІЛ/СНІДу та туберкульозу. У ВІЛ-інфікованої людини вірогідність захворювання на туберкульоз протягом одного року сягає 50%, коли у інфікованої туберкульозом людини без ВІЛ – 10% протягом всього життя.
З 1995 року наша країна живе в умовах епідемії туберкульозу.
У м.Селидове з 2012 року по 2015 рік відзначалася стійка динаміка зниження захворюваності на туберкульоз.
У 2016 році захворюваність зросла - виявлено 33 нових випадків туберкульозу, що на 13% більше рівня попереднього року, причому 21 з них – заразні форми (небезпечні для оточуючих людей).
Також виявлено 13 випадків туберкульозу з множинною лікарською стійкістю, що на 18% більше 2015 року. А також 7 випадків рецидиву туберкульозу (повторні випадки захворювання – туберкульоз не дає довічного імунітету, і людина може хворіти ним не один раз).
Протягом 2017 року вже виявлено 24 нових випадків захворювання на туберкульоз, причому 3 з них з множинною лікарською стійкістю, 16 – заразних форм та 2 випадки рецидиву. Найбільш сумним фактом є те, що в 6 випадках хворі звернулися за медичною допомогою занадто пізно та померли впродовж кількох днів від початку лікування.
Хто хворіє на  туберкульоз?
Туберкульоз – це інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу, що передається переважно повітряно-крапельним шляхом від хворої людини до здорової. Туберкульоз в більшості випадків вражає легені, але захворювання може виникнути в будь-якому органі. Зараження здорової людини може відбутися в закритих приміщеннях, які погано провітрюються і де був хворий на туберкульоз: у громадському транспорті, магазинах, кінотеатрах, сходовому майданчику багатоквартирного будинку та інших громадських місцях. Перебуваючи в громадському місці, 1 хворий може інфікувати 10-15 осіб за рік.
Хворіють на туберкульоз в першу чергу – особи з ослабленою імунною системою в результаті багатьох захворювань: ВІЛ інфекція – вражає саму імунну систему, а також інші захворювання, які значно її ослабляють – цукровий діабет, тривалий прийом глюкокортикоїдних гормонів, цитостатичних препаратів, хронічний алкоголізм, наркоманія. Також частіше хворіють на туберкульоз особи, які хворіють хронічним бронхітом, повторними пневмоніями, силікоз. Крім зазначених категорій населення, туберкульозом можуть захворіти люди, у яких імунна система ослаблена внаслідок надмірних перевантажень і виснаження організму. Такі стани бувають при перевтомі, надмірних фізичних навантаженнях, стресах, поганому харчуванні (виснажливі низькокалорійні дієти, в ув'язненні). На туберкульоз може захворіти також люди з міцним імунітетом при масивному попаданні збудника в організм (найчастіше – при мешканні в одній квартирі із заразним хворим).
Ризик зараження туберкульозом істотно знижується на свіжому повітрі і провітрюваних приміщеннях! 
Ознаки туберкульозу
Туберкульоз тривалий час розвивається в організмі людини без якихось зовнішніх ознак. У цей період мікобактерія туберкульозу, що потрапила в легені, починає розмножуватися там або в іншому органі, а імунна система намагається зупинити або сповільнити цей процес. Коли ступінь ураження органу досягає значних розмірів, людина починає відчувати нездужання і у нього з'являються:
- кашель, що триває більше 2-х тижні;
- рясне потовиділення ночами;
- слабкість, підвищена стомлюваність;                                                                                                                                      
-незрозуміла втрата ваги;                                                                                                                                                           
-підвищення температури тіла до 37гр.С і вище (особливо вечорами) без видимої причини більше тижня;
- у деяких випадках може бути кровохаркання, біль в грудній клітці, задишка.
При наявності у Вас хоча б деяких перерахованих симптомів необхідно звернутися до сімейного лікаря для обстеження на туберкульоз.
Якщо у вас виявили туберкульоз при профілактичному рентгенологічному обстеженні і у вас немає ознак захворювання, це не означає, що ви здорові. Вам пощастило, що захворювання виявили на ранній стадії, коли поразка легенів є незначною і ще не впливає на загальний стан організму. Якщо такий безсимптомний туберкульоз не лікувати, то він буде поступово розвиватися і з'являться симптоми. 
Як діагностують туберкульоз?
Ранню стадію туберкульозу як правило виявляють при проф. огляді методом флюорографії (рентгенографії) органів грудної клітки. Така форма туберкульозу зазвичай не проявляється симптомами і добре виліковується. Такі хворі, як правило, не виділяють паличку туберкульозу з мокротинням і лікуються амбулаторно. При пізньому виявленні захворювання туберкульозне запалення руйнує ділянки легеневої тканини – з'являються порожнини розпаду, з мокротинням виділяється паличка («відкрита» форма туберкульозу). В аналізі мокротиння при мікроскопії виявляється мікобактерія. Такі хворі небезпечні для оточуючих і потребують стаціонарного лікування. 
Лікування туберкульозу
Туберкульоз – інфекційне захворювання і лікування спрямоване саме на знищення збудника за допомогою протитуберкульозних антибактеріальних препаратів. Лікування складається із двох фаз: інтенсивної – коли хворий протягом 2-х місяців приймає 4 препарати (при резистентній формі 6-7 препаратів протягом 8 місяців), за цей час він припиняє виділяти паличку Коха з мокротинням, зникають симптоми захворювання. Та підтримуючої фази – коли хворий на амбулаторному етапі лікування закріплює досягнуті результати, приймаючи 2-3 препарату 4 місяці (при резистентній формі 4-5 препаратів протягом 12 місяців).
Інших методів лікування туберкульозу в світі не існує. Народні методи лікування при самостійному застосуванні лікування не забезпечують вилікування, тривала відмова від прийому протитуберкульозних препаратів призводить до бурхливого прогресування захворювання і смерті хворого.
Рекомендації по попередженню захворювання туберкульозом
Рекомендації прості: не палити, не пиячити, нормально харчуватися, займатися фізкультурою, поменше нервових зривів, нормально відпочивати.
Шановні мешканці міста! Якщо ви хочете зберегти власне здоров'я та здоров'я своїх близьких – щорічно проходьте флюорографічне обстеження легенів.
Переконайте своїх непрацюючих родичів і сусідів в необхідності щорічного обстеження.
Туберкульоз – інфекційне захворювання і чим швидше будуть виявлені і вилікувані всі заразні хворі в місті, тим безпечніше буде ваше життя і життя ваших дітей.
 
165

Будьте  уважні: Активізувались кліщі, укусів яких людині слід остерігатися під час відпочинку на природі.          

У природі сезонна активність кліщів спостерігається з березня по листопад, має два виражених піки активності – в квітні - травні та серпні - вересні. Кліщі можуть нападати на людину у будь-який час дня і ночі, в будь-яку погоду. Як правило, їх менше в суху жарку погоду і більше в прохолодну, похмуру. 
Живляться кліщі кров’ю людей та тварин, занурившись хоботком глибоко в шкіру. Кровосмоктання кліща може тривати до 12 діб. Напившись крові людини або тварини кліщ відпадає самостійно для відкладання яєць в грунт.
Протягом квітня-червня поточного року в Селидівську ЦМЛ звернулося за медичною допомогою 60 постраждалих від укусів кліщів, серед них 54 чол- мешканці населених пунктів Селидівської міської ради, 6 чол. - з інших міст, усі вони знаходяться під спостереженням лікарів-інфекціоністів та отримують профілактичне лікування  за  призначенням.  
В умовах інфекційного відділення СЦМЛ в 2016 році проліковано 3 випадки еритеми після нелікованого укусу кліща (2 хворих - мешканці с.Карлівка, 1 хворий - с.Срібне) та 1 випадок хронічної хвороби Лайма в стадії  загострення у мешканки м.Селидове.  
Доречі, в нашому місті зареєстровано за  останні 2 роки вже 2 випадки хвороби Лайма місцевого походження (постраждалі після укусів кліщами до лікарів не звернулися).
Памятайте: Укуси кліщів загрожують людині такими хворобами, як іксодовий кліщовий бореліоз (хвороба Лайма), кліщовий вірусний енцефаліт та марсельська гарячка.  
Першим проявом хвороби Лайма є почервоніння на місці присмоктування кліща, головний біль, затверділість м'язів шиї, ломота у всьому тілі і млявість. Якщо не провести лікування на ранній стадії, хвороба може призвести до ураження різних органів: шкіри, суглобів, м'язів, нервової і серцево-судинної системи, і навіть до інвалідності. Ризик зараження залежить від тривалості присмоктування кліща: протягом доби вірогідність інфікування досить мала, а в кінці третьої доби наближається до 100%. 
Кліщовий вірусний енцефаліт починається з головного болю, гарячки, нудоти, блювоти, порушення сну. При цьому захворюванні переважно уражається центральна нервова система, що може призвести до інвалідності, а в окремих випадках - до летальних наслідків. Вірус зберігається в організмі іксодового кліща, який нападає прямо із землі, кущів та високої трави. Заразитися можна не лише під час кровоссання кліща, але також якщо випадково його розчавити або розчесати місце укусу. 
 
Аби уникнути укусів кліщів фахівці радять дотримуватися таких правил:
 
1. Для прогулянок на природі покривайте голову головним убором і одягайте світлий однотонний одяг з довгими рукавами, який щільно прилягає до тіла - аби легше було помітити кліщів. 
2. Кожні 2 години прогулянки оглядайте себе і своїх супутників, аби виявити кліщів. Повторіть огляд вдома. Особливо ретельно обстежте ділянки тіла, покриті волоссям. 
3. Місце для привалів на природі звільніть від сухої трави, гілок, хмизу в радіусі 20-25 м. 
4. Повернувшись додому, відразу змініть і ретельно огляньте одяг, виперіть та випрасуйте його. Найчастіше кліщі чіпляються до одягу людини, тому можуть присмоктуватись не лише під час перебування на природі, а й згодом, перекочувавши із одягу. 
5. Використовуйте для захисту від кліщів спеціальні ефективні засоби, найчастіше це - аерозолі, які відлякують кліщів. 
 
Якщо виявлено кліща на шкірі, слід:
 
1. Негайно звернутися до найближчого  лікувального  закладу!!
 
Якщо це неможливо, видалити його самостійно: можна змастити кліща олією, повільно витягнути разом із хоботком, розхитуючи його пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, пінцетом чи петлею з нитки, яку слід закріпити між хоботком кліща та шкірою людини. 
 
2. Після видалення кліща змастити ранку розчином йоду або спиртом. Якщо хоботок залишився, його видаляють стерильною голкою. 
3. Після видалення ретельно вимити руки з милом, а кліща спалити. 
4. Протягом двох тижнів щоденно замірювати температуру тіла, а в разі її підвищення чи виникнення почервоніння на шкірі – звернутися до лікаря. 
 
 
«Вплив спекотної погоди на здоров'я: рекомендації лікарів».

Спекотний мікроклімат має шкідливий вплив на організм людини, викликаючи погіршення самопочуття, зниження працездатності, загострення хронічних хвороб. Особливо це стосується людей похилого віку, людей з хронічними кардіологічними та серцево-судинними захворюваннями, з надмірною вагою, тих, хто працює на відкритих місцевостях, у виробничих і громадських приміщеннях без кондиціонування.

Щоб уникнути негативного впливу спекотної погоди лікарі радять:

- уникати вживання алкоголю;
- носити легкий одяг;
- часто пити, не чекаючи виникнення відчуття спраги;
- знаходитись у прохолодному та кондиційованому приміщенні;
- носити головні убори;
- уникати або зменшити фізичні навантаження;
- захистити себе від сонячних променів;
- спостерігати за чутливими до спеки людьми;
- не залишати дітей у закритих автомобілях;
- уникати виходу на вулицю в найбільш спекотні години;
- часто приймати ванну або душ.

Хворим, які вживають будь-які лікарські препарати, слід обов'язково радитися зі своїм лікарем стосовно того, як вони можуть впливати на організм людини під час періоду літньої спеки. Пацієнти, які вживають препарати, що знижують втрату тепла, повинні бути проінструктовані лікарем про самообстеження. До лікарських препаратів високого ризику, які можуть збільшити ризик негативного впливу на здоров’я під час спекотної погоди, належать діуретини, антихолінергічні засоби, нейролептики.

Науковими даними підтверджено, щоб не наражати організм на небезпеку під час спеки варто дотримуватися кількох простих рекомендацій. Зокрема, незалежно від спраги необхідно збільшити споживання чистої води протягом усього періоду спекотної погоди. З особливою увагою необхідно стежити за людьми, які не можуть обслуговувати себе самостійно – лежачі хворі, діти, пацієнти зі зниженою когнітивною функцією. Чутливі люди мають протягом спекотних періодів залишатися у прохолодних або кондиційованих приміщеннях. Покращити самопочуття може частий прийом ванни або душу та носіння легкого одягу з натуральних тканин.

Також у спекотні періоди варто знизити звичайну фізичну активність.                                                               

  

Ризик для життя та здоров’я людини у разі вживання фальсифікованих алкогольних та слабоалкогольних виробів, придбаних поза встановлених місць торгівлі

Останнім часом набирає обертів виробництво дублікатів  алкогольних, слабоалкогольних виробів за доступною ціною.

Але чи безпечна така покупка і чи варто купувати продукцію псевдоелітного виробництва у сумнівних місцях продажу?

На жаль, розповсюдження сурогатного алкоголю продовжується і захоплює все нові регіони країни.

Незважаючи на те, що слідство з допомогою оперативних служб приймає активні заходи по виявленню всіх точок і розповсюджувачів сурогату, поки припинити цю смертоносну торгівлю не вдається. Тому ще раз застерігаю від всіх  покупок сумнівного і дешевого алкоголю під дорогими брендами, особливо з рук або через Інтернет. 

Поки вирішується питання, як закрити всі інтернет-магазини та нелегальні місця з продажу алкогольного сурогата, експерти та лікарі  радять не намагатися заощадити, купуючи сумнівну продукцію.

Потрібно розуміти, що, покупаючи алкогольні напої в нелегальніх місцях роздрібної торгівлі, ви неминуче йдете на ризик.  Лише контрафактна продукція може коштувати в кілька разів дешевше, ніж в торгових мережах.

Тому я вважаю, що в останніх випадках отруєння фальсифікатом з метиловим спиртом винні в першу чергу самі постраждалі. Вони повинні розуміти, що роблять, купуючи дешевий алкоголь в нелегальному інтернет-магазині або нелегальних місцях продажу.

Провина нашого суспільства в тому, що українців недостатньо часто інформують про можливість отруєння сурогатом при покупках через нелегальні місця продажу. Одна з причин криється в тому, що люди не мають змоги придбати якісне спиртне за доступною ціною, тому і намагаються заощадити, купуючи невідомо що з ризиком для життя.

Поки в країні проводяться масштабні перевірки всього алкогольного ринку, лікарі радять людям самостійно проявляти пильність при закупівлі алкогольних напоїв та при можливих отруєннях.

Щоб отруїтися метиловим спиртом, досить випити всього 10 мл. Смертельна доза - від 25 до 100 мл.

Симптоми можуть проявитися протягом 8-12 годин після прийому спиртного. Якщо, випивши алкоголь, ви відчули біль у шлунку, нудоту, почала кружляти і боліти голова, ви стали гірше бачити або болісно реагувати на яскраве світло, то велика ймовірність отруєння метанолом. Потрібно негайно викликати швидку. Якщо є можливість, то, поки вона їде, краще випити аналогічну дозу етилового спирту - він діє як антидот, нейтралізуючи дію метилового спирту. Потім потрібно постаратися промити шлунок, викликати блювання і прийняти проносне. Відкрити вікна і забезпечити максимальний доступ кисню.

Зволікати не можна: чим раніше почати лікування, тим більше шансів врятувати потерпілого і зменшити шкоду, заподіяну здоров'ю.

Пляшку з залишками паленого спиртного краще не викидати - вона знадобиться лікарям, щоб встановити точну кількість отруйних речовин.

 

ШІСТЬ КОРИСНИХ ЗВИЧОК ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ГРИПУ ТА ГРВІ

Найкращий спосіб вберегтися від сезонного грипу - щорічна вакцинація.

Та якщо притримуватися простих правил, то навіть без вакцини шанси вберегтися від захворювання виростають в рази.

1. Уникайте близького контакту

Намагайтеся якнайменше перебувати поряд із людьми, які хворіють на застуду, мають нежить або кашель. Якщо захворіли ви, то тримайте дистанцію поруч з іншими, щоб вберегти їх від хвороби.

2. Захворіли - лишайтеся вдома

Якщо можливо, то візьміть вихідний з роботи або навчання. Грип швидко передається іншим, тож ваше перебування в людних місцях сприятиме поширенню інфекції.

3. Прикривайте ніс та рот

Під час кашлю та чхання грип розповсюджується особливо швидко. Прикрийте серветкою органи дихання - це знизить ймовірність передачі інфекції іншим.

4. Мийте руки

Часте миття рук допоможе захиститися від мікробів. Якщо поруч немає води та мила, використовуйте спреї для рук на спиртовій основі.

5. Намагайтеся не торкатися обличчя

Очі, рот та ніс для мікробів, як вхідні двері. На руках дуже багато мікробів та торкаючись ними обличчя ви збільшуєте їхні шанси потрапити в організм.

6. Привчіть себе до корисних звичок

Ретельно очистіть та продезинфікуйте поверхню, до якої часто торкаєтеся вдома, на роботі або в навчальних закладах. Це особливо важливо, якщо в приміщенні перебуває хворий. Стежте за достатньою кількістю сну, будьте фізично активними, уникайте стресу, пийте багато води та харчуйтеся поживною їжею.

Весна: з'явилися кліщі

293З початку весняної пори 2017 року в м.Селидове вже 10 чоловік звернулося за медичною допомогою до медиків Селидівської ЦМЛ з приводу укусу кліща.

Літній відпочинок нерідко виявляється затьмарений укусами різних комах. Найчастіше небезпека виходить не від укусу як такого, а від захворювання, яким ви можете заразитися в результаті цього укусу. Зокрема, небезпечні захворювання можуть переносити кліщі, тому перша допомога при укусі кліща повинна бути надана вчасно.

Іксодові кліщі - це кровоссальні паразити. Якщо кліщ заражений збудником захворювання, при укусі вірус потрапляє в кров зі слиною. Два найнебезпечніших захворювання, які переносяться кліщами, - це кліщовий енцефаліт і хвороба Лайма (кліщовий бореліоз). У деяких випадках ці захворювання можуть навіть призвести до смерті. Так що укус кліща ні в якому разі не можна ігнорувати.

Звичайно, далеко не кожен кліщ є переносником захворювання, але, по-перше, ви ніколи не можете знати цього напевно, по-друге, своєчасне надання допомоги при укусі кліща допоможе запобігти та інші неприємності, наприклад, запалення на місці укусу.

Є два піки активності кліщів: Кінець весни - початок літа і кінець літа - початок осені. Особливо клещам до душі тепла і волога погода і тінисті, але при цьому не сирі ліси. Це слід пам'ятати і бути особливо уважним в таку погоду (в таких місцях).

Кліщ являє собою дрібне членистоногу тварину, що зовні нагадує невеликого жучка. Розмір його – всього близько 4 мм, причому кровососущу частину тіла (хоботок і голову) важко побачити неозброєним оком, оскільки вона зовсім крихітна. Тіло вкрите панциром і має вісім ніжок. Самці менші за розмірами, ніж самки, у яких тіло може значно розширюватися: одна особина здатна випити крові у десятки разів більше, ніж важить сама в «голодному» стані. Тіло ситій самки набуває бруднуватий металевий відтінок, а розміри її в довжину можуть досягати 2 см.

Примітний факт: кліщ не має очей, він орієнтується в просторі завдяки органам нюху і дотику. Вони у нього добре розвинені: вчені довели, що кліщ відчуває ссавець навіть знаходячись від нього в 10 метрах. Він дереться на край травички або чагарник висотою приблизно 0,5 м від землі і вистежує свою «здобич»: сидить і чекає, коли людина або тварина піде повз. При появі «жертви» тварина реагує в частки секунди: витягує передні ніжки і з усіх сил намагається вхопитися. Потім воно обирає на тілі найбільш «соковитий» ділянку для харчування, «розрізає» своїм хоботком шкірний покрив і починає смоктати кров.Найчастіше кліщі присмоктуються в області живота, шиї, грудей, вух, а іноді в паху і під пахвами. Існує міф: багато хто думають, що якщо це комаха вкусила в голову або шию, то значить, впало з дерева, під яким проходив або сидів чоловік. Насправді це не так – кліщ ніколи не піднімається на висоту більше 0,5 м. Просто у нього дуже чіпкі ноги, за допомогою яких він здатний забратися в підходяще місце для укусу.

Відчути укус кліща непросто: в слині кліща містяться знеболюючі речовини. Тому після походу на природу (а бажано і під час) потрібно оглянути все тіло на предмет присмокталася кліщів, особливу увагу приділяючи їх «улюбленим» місцях: голова (волосиста частина і вуха), шия, ключиці, пахви, руки, спина, груди, пах.

Якщо кліщ ще не встиг нассатися крові, він буде мати вигляд невеликою чорною або темно-сірої точки довжиною 3-4 мм. Самку кліща не помітити важко: вона набуває світло-сірий колір і може збільшуватися в розмірі до 10 мм.

Побачивши кліща, ні в якому разі не потрібно панікувати і намагатися струсити кліща або висмикнути його рукою: Від необережних різких рухів черевце кліща може відірватися, а головка залишиться в шкірі. Витягти її звідти може бути вкрай проблематично, а з часом в цьому місці може утворитися запалення, нарив.

При укусі кліща перша медична допомога надається в стаціонарі або травмпункті.
Після укусу кліща протягом 10-30 днів можуть з'явитися симптоми кліщового енцефаліту. До них можна віднести:

- підвищення температури тіла;
- параліч периферичних нервів, судоми та порушення чутливості тіла;
- сильні головні болі, нудота і блювота;
- втрата свідомості, галюцинації і коматозний стан;
- психомоторне збудження, порушення координації та орієнтації в просторі;
- порушення в роботі серцево-судинної системи.

При наявності даних симптомів слід звернутися за екстреною допомогою до медичного закладу або викликати швидку допомогу на будинок.

Для профілактики укусів кліщів потрібно надягати світлий одяг (на ній краще видно кліщів) з довгими рукавами і штанинами, а також головний убір. Обов'язково користуйтеся репелентами і регулярно оглядайте одяг, поки ви на природі, а вдома огляньте все тіло на предмет укусів.

Щастя материнства

У вашому тілі відбуваються дивовижні зміни. Новина про те, що ви скоро станете мамою надихає вас! Вже через тиждень після запліднення ваш організм перебудовується на новий для нього режим. Малюк росте з величезною швидкістю. Тільки уявіть: із мікроскопічної клітини до кінця першого місяця він виростає до розмірів рисового зернята, а потім на 1 мм кожного дня! До кінця першого триместру маленька клітинка перетворюється в маленьку людинку і досягає 6 мм. На 21 день починає битись серденько. Вже сформувались всі системи організму, далі вони будуть лише розвиватися. Малюк починає рухати ручками та ніжками.

Все своє внутрішньоутробне життя він слухає серцебиття мами, відчуває її тепло, тому розраховує на її підтримку та розуміння у новому для нього світі.

Почніть спілкуватись зі своїм малюком ще під час вагітності. Скоріше розкажіть малюку, що ви з татом чекаєте та любите його. Можливо, саме в цей час на його обличчі просяє посмішка. Ви можете домовитись зі своєю дитиною зайняти правильне положення, чи попрохати малюка не штовхати вас ніжками, адже тепер ви одне ціле, і задачі у вас спільні. Не забувайте перед сном побажати йому добраніч, а прокинувшись – доброго ранку. Безумовно, малюк відчуває вашу любов та піклування, радіє, що його чекають у цьому світі. Як він готується до самостійного життя? Він росте, набирається сил. Він тренерує м’язи для проходження через пологові шляхи. Адже в один прекрасний день тепла та затишна мамина хатинка стане для нього затісною. Ваш малюк відчує себе сильним та готовим до зустрічі з новим світом, готовим для свого першого досвіду боротьби за життя. Виявляється, що події, які відбуваються безпосередньо після народження впливають на людину більше, ніж все послідуюче життя. Ті фактори з якими дитина контактує зразу після народження та протягом перших місяців свого життя, визначають його відношення до себе та оточуючих людей у майбутньому. Після народження дитину викладають на живіт мами і чекають поки не закінчиться пульсація пуповини, після чого перев’язують пуповину і прикладають малюка до грудей. З цього періоду починається період, коли ваша дитина повністю від вас залежить, вона нічого про себе не знає, окрім своєї привабливості та бажаності.

В первый раз на маминой груди врач КРУПКО ТВ

Психологи помітили, що діти, яких мами часто носили на руках в ранньому дитинстві, менше плакали та росли більш спокійними у дорослому віці. Дитині важливо пройти період «пасивної залежності» на руках у мами, для того щоб у нього зародилася базова довіра до оточуючого світу. Цей період важливий і для мами. Вона вчиться краще відчувати свою дитину, розуміє, що вона здобула справжнє щастя – щастя бути мамою.  

 

ПОЛОГИ ВДОМА - ВІДПОВІДАЛЬНИЙ  КРОК

24

За 8 місяців поточного року в Селидівську центральну міську лікарню було доставлено 9 жінок з новонародженими, які з’явилися на світ вдома.

Їхні матусі (це 4 мешканки Марьинского району, 2 жінки з міста Новогродівка та жительки міст Гірник, Авдіївка, с.Первомайське Ясинуватського району) вирішили не звертатися за допомогою до лікарів під час пологів, але життєві обставини та медичні ускладнення все ж таки привели їх до лікарні.

Саме в лікарні породіллям та новонародженим була надана терміново необхідна медична допомога, проведена активна профілактика септичних ускладнень та правцю.

Вагітність - це дуже важлива подія в житті кожної жінки.

Протягом дев'яти місяців відбувається виношування дитини. За цей час з однієї клітинки розвівається маленький чоловічок, який  чекає зустрічі з зовнішнім миром.

Якщо образно уявити, що вагітність – це марафонський забіг, де кожен тиждень - кілометр, то родовий акт на цій дистанції є кульмінаційним моментом.

Ось вона фінішна лінія, зовсім небагато залишилося, декілька метрів ще, але як важко подолати цю відстань, як боляче і страшно. Кожна майбутня  матуся думає, що не зможе, чи не добіжить.

Пологи для кожної жінки - це природний хід подій, створений природою для дітонародження.

У цьому прекрасному процесі саму активну участь приймають дві людини: мама і дитина. Жінка докладає масу зусиль, щоб забезпечити плоду вихід назовні без шкоди для його здоров’я. А плід максимально пристосовується, щоб протиснутися через вузькі родові шляхи  матері.

Квінтесенція родового акту - поява дитини, перший її вдих і крик.

Де саме малюку з’явитися на світ та хто буде допомагати  в доленосні хвилини  вирішує його матуся.

Діти народжуються не тільки в пологових будинках, в умовах лікарні, іноді із-за життєвих обставин, але й буває таке, що за вивішеним рішенням вагітної  і навіть її родини цей процес  відбувається  вдома.

Нажаль, як відмічає третина наших домашніх породіль, родину на пологах представляв чоловік чи співмешканець в нетверезому стані, реальну допомогу вони  отримали від медиків швидкої допомоги  та в лікарні.

Якщо жінка рішається на  пологи вдома, то вона всю відповідальність бере на себе.

У таких випадках варто враховувати, що при появі ускладнень нікому буде допомогти породіллі та й звинувачувати буде нікого.

До ускладнень, які можуть виникнути з боку породіллі, відносять:

Слабкість пологової діяльності. Через довгі пологи плід сильно страждає  від гіпоксії.

Розриви матки - смертельне ускладнення, якщо не надати своєчасну допомогу (що неможливо, якщо пологи вдома). Виникає при інтенсивній пологовій діяльності та при великому плоді (невідповідність ширини родового каналу розмірам дитини).

Кровотечі можуть виникнути як під час пологів через відшарування плаценти (що небезпечно для плоду, так як порушується його харчування і через нестачу кисню малюк гине), так і після пологів (це більш небезпечно для матері, так як гіпотонічну кровотечу без ліків та спеціалістів не зупинити).

Розриви шийки матки. Якщо народжується крупний плід а шийка матки погано розкрита, то тоді виникає висока ймовірність розривів. Допоміжні дії при розривах мають бути терміновими. Їх треба вшивати, і робити це правильно. Погано ушитий розрив призведе до віддалених ускладнень (запалень, свищів, невірного зрощення).

З боку плоду теж може бути багато проблем:

Дитина може перевернутися перед пологами та прийняти сідничне або ножне передлежання.

Може статися ввипадання петель пуповини під час сутичок, що призведе до гіпоксії плоду і його смерті. Іноді випадають навіть ручки.

Інколи головка плода не може пройти через родові шляхи і відбувається так званне вклинювання головки плода  в таз матері- цей стан вкрай небезпечний, оскількі навіть кесарів розтин виконати при пологах вдома не можливо. Треба застосовувати акушерські щипці або методи активної допомоги породіллі, тому що сама жінка в даному випадку народити не зможе. 

Мінуси пологів вдома в тому, що передбачити їх протяг неможливо, а при появі ускладнень надати терміново необхідну допомогу не реально.

Існують протипокази для пологів вдома

До основних протипоказань відносять:

- Хронічні хвороби у матері, які можуть дати ускладнення в пологах (проблеми з серцем, нирками чи ендокринною системою, захворювання нервової системи або патологія органів зору).

- Захворювання плоду (внутрішньоутробна патологія, гіпоксія, відставання в розвітку, діагностовані за допомогою обстеження).

- Акушерська патологія (великий плід, вузький таз, передлежання плаценти, прирощення плаценти).

- Наступні пологи після кесаревого розтину.

- Якщо чоловік і родичі негативно налаштовані на пологи вдома.

***

Перед тим, як зробити вибір між лікарнею та пологами вдома, варто ретельно виважити всі аспекти.

Відповідальне рішення вагітній краще приймати разом зі своєю родиною.

Не залиште своєю увагою той факт, що у лікарнях (пологових відділеннях) є платні палати та пологові зали підвищеної комфортності.

В усіх родзалах як в «елітних», так і в «звичайних» жінка може приймати будь-яку зручну їй позу, пологи можуть проводитися в присутності членів родини чи особи, яку бажає бачити вагітна під час народження дитини (це так звані партнерські пологи).

Призначення будь-яких медикаментозних препаратів та втручання попередньо узгоджуються з породіллю, а новонародженого малюка відразу прикладають до грудей матері.

Крім того, практикується спільне перебування мами з дитиною. При цьому немовля в перші дні буде під наглядом лікаря-неонатолога, а породілля - під наглядом лікаря- акушер-гінеколога.

Фахівці в разі необхідності зможуть скорегувати всі виникаючі проблеми на самій ранній стадії - а значить, з мінімальними наслідками.

Медичний досвід - це щоденна практика. Чим більше різноманітних випадків пройшло через руки лікаря або акушерки, тим впевненіше вони діють. За зміну в нашій лікарні і лікар, і акушерка пологового відділення приймають від 2 до 5 пологів.

Медики закликають майбутніх мам – перш ніж вирішити народжувати малюка вдома, згадати що вони відповідальні за майбутнє життя, яке виношували протягом 9 місяців!

Також не забувайте про непередбачувані життєві ситуації. Навіть якщо ви твердо вирішили народжувати дитину в пологовому відділення, ніхто не зможе гарантувати, що пологи не будуть настільки стрімкими, що ви просто не встигнете доїхати до пологового будинку (особливо при повторних пологах). Тому збирайтесь в доленосну дорогу заздалегідь.

Хай вам і вашим  малюкам щастить!

 

 ДОБРОВІЛЬНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ І ТЕСТУВАННЯ На ВІЛ-ІНФЕКЦІЮ

В Селидівській ЦМЛ усі бажаючі можуть звернутись до кабінету «Довіра» та пройти добровільне безкоштовне консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (далі- ДКТ).

ДКТ є діагностичним методом, який дає можливість визначити ВІЛ-статус людини, прийняти усвідомлене рішення щодо проходження тесту на ВІЛ, а також оцінити власні поведінкові ризики і у разі необхідності змінити їх на безпечну модель поведінки.

282

Основними принципами ДКТ є:

  • Конфіденційність

  • Анонімність

  • Достовірність та повнота інформації

  • Доступність та відсутність дискримінації

  • Психологічна, соціальна та інформативно-правова підтримка

Завдання ДКТ:

  • Інформування щодо шляхів поширення ВІЛ-інфекції

  • Аналіз та оцінка особистого ризику молодої особи щодо інфікування ВІЛ та розробка індивідуального плану зі зниження ризику

  • Інформування щодо процедури тестування та практичного значення результатів

  • Аналіз крові на визначення антитіл до ВІЛ

  • Надання інформації щодо ВІЛ-статусу

  • Надання психологічної та соціальної підтримки

Усі консультації та обстеження на ВІЛ-інфекцію БЕЗКОШТОВНІ!

283

Тож усі бажаючі можуть дізнатися про свій ВІЛ-статус БЕЗКОШТОВНО - звертайтесь до кабінету «Довіра» СЦМЛ (4 поверх будівлі поліклініки, кабінет № 416) з понеділка по п’ятницю з 8-00 до 12-00.

За детальнішою інформацією Ви можете звернутися за телефоном: (06237) 7-42-03.

Доречі, (06237) 7-42-03 - це телефон «ДОВІРИ»,  по якому Ви можете отримати відповіді на питання щодо ВІЛ-інфекції/СНІДу.

 

Бережіть дітей від кишкових інфекцій!

 Гострі кишкові інфекції (ГКІ) у дітей залишаються однією з найактуальніших проблем сучасної інфектології.

325

На сьогодні в структурі інфекційних захворювань вони поступаються лише гострим респіраторним вірусним інфекціям.

Рівень захворюваності ГКІ в дітей у 2,5-3 рази вищий, ніж у дорослих, при цьому половина зареєстрованих випадків захворювань припадає на дітей раннього віку (до 3 років).

За даними ВООЗ у світі щороку реєструється від 68,4 до 275 млн випадків діарейних захворювань, кількість яких постійно ростє.

Кількість кишкових інфекцій особливо зростає улітку.
По м. Селидове за 7 місяців 2018 року в дитяче інфекційне відділення Селидівської центральної міської лікарні з діагнозом ГКІ потрапило 65 дітей.

З діагнозом РВІ (ротавірусна інфекція) – 36 дітей. Всього - 101 дитина , з них більше чверті (27 осіб) склали діти до 1 року.

Етіологія ГКІ у дітей

Патогенетично виділяють інвазивні та секреторні діареї.

Раніше серед ГКІ переважали інвазивні діареї, зумовлені переважно такими бактеріальними збудниками, як дизентерійна паличка, сальмонела, ентероінвазивна кишкова паличка та умовно-патогенні бактерії (стафілокок, клебсієла, протей). В основі таких діарей лежить запальний процес стінки кишечнику з подальшим розвитком інтоксикаційного синдрому.

На сьогодні серед усіх ГКІ на перший план виходять секреторні діареї, збудниками яких є віруси (рота-, адено-, астро-, каліци-, реовіруси, вірус Норфолку, кишкові коронавіруси), бактерії (холерний вібріон, ентеропатогенні та ентеротоксигенні ешерихії), а також найпростiшi (криптоспоридії, мікроспоридії, балантидії, ізоспори).

Серед наведених збудників провідна роль належить ротавірусу, що становить 60-80% у структурі ГКІ в дітей перших трьох років життя.

Джерелом інфекції при ГКІ є хворі люди, бактеріо- та вірусоносії, а також тварини.

Фекально-оральний механізм передачі інфекції здійснюється трьома шляхами:

- харчовим (аліментарним) – під час споживання інфікованих продуктів, що містять збудник або його токсини;

- водним – у разі вживання некип'яченої води, купання у відкритих водоймищах та заковтування води;

 - контактно-побутовим – через брудні руки або інфіковані предмети.

Діти найбільш вразливі до інфікування гострими кишковими інфекціям.

Бо у них ще немає гігієнічних навиків. Вони легко забруднюють руки, любий предмет тягнуть до рота.

Руки як у хворої, так і здорової людини відіграють важливу роль у передачі кишкових інфекцій. Ось чому ці інфекції називають хворобами «брудних рук».

Основними клінічними проявами ГКІ є:

- інтоксикаційний синдром (лихоманка, кволість, сонливість, головний біль, блювання, пронос, біль у животі)

- ознаки зневоднення (спрага, сухість шкіри, зниження її тургору та еластичності, западання великого тім'ячка у дітей грудного віку, зниження діурезу).

Гострі кишкові інфекції у дітей починаються гостро, через 1-5 днів від моменту інфікування. Хвороба починається  підвищенням температури тіла до 38-40  С, симптомами інфекційного токсикозу, можливо порушення свідомості, судоми, блювота та рідкий стілець. В випорожненнях можуть бути домішки слизу, крові, різного гною.

При цьому вираженість тих чи інших симптомів захворювання залежить від виду збудника, локалізації запального процесу, типу діареї,відсотка втрати маси тіла.

У дітей можуть бути переймоподібні болі в животі, на які маленькі діти реагують плачем.

Лікування хворих кишковими інфекціями повинно проводитись по вказівці лікаря.

При появі перших признаків діарейного захворювання у дитини слід негайно звернутися до лікаря!

При сальмонельозі захворювання перебігає переважно у вигляді гастроінтестинальної форми, в деяких випадках збудник може проникати в кров, що супроводжується позакишковими гнійними вогнищами інфекції таирозвитком септичних форм захворювання.

Збудник дизентерії (шигельозу) переважно вражає товстий кишечник, тому клінічна симптоматика характеризується інтоксикаційним синдромом, відсутністю зневоднення, наявністю тенезмів, випорожнення мають вигляд «ректального плювка» з великою кількістю патологічних домішок (слизу, гною та крові).

При холері виникає секреторний тип діареї, який зумовлює надмірне виділення води в просвіт кишечнику. При цьому на тлі нормальної температури тіла виникають часті рідкі випорожнення у вигляді рисового відвару. Мають місце імперативні позиви до акту дефекації без болю в животі та тенезмів, швидко приєднується блювання «фонтаном», без попередньої нудоти, що призводить до розвитку важких форм захворювання.

У разі бактеріального харчового отруєння в організм людини разом із недоброякісними продуктами харчування потрапляють бактерії та їх токсини. Симптомами хвороби можуть бути фебрильна температура, кволість, слабкість, головний біль, блювання за відсутності діарейного синдрому.
Найчастіше причиною секреторної діареї у дітей раннього віку є ротавірусна інфекція, яка клінічно характеризується водянистими випорожненнями без патологічних домішок, багаторазовим блюванням, а також наявністю катаральних явищ верхніх дихальних шляхів (закладеність носа, зернистість задньої стінки глотки, покашлювання).

Дані епідеміологічного нагляду вказують на те, що 35-40%, а в окремі місяці до 70% всіх випадків важких діарей у дітей до 5 років в Україні викликані саме ротавірусною інфекцією.

На сьогодні існує достатня кількість лабораторних методів дослідження для виявлення збудників кишкових інфекцій.

Установити етіологію ГКІ можна за допомогою бактеріологічних, вірусологічних та серологічних методів діагностики.

У практичній медицині найширше використовують бактеріологічний посів калу для виявлення бактерій родів Shigella, Salmonella, E.coli та умовно-патогенної флори кишечнику, а також експрес-метод діагностики – імунохроматографічний аналіз фекалій на рота- та аденовіруси.

Допомагають у діагностиці й такі загальноклінічні обстеження, як загальний аналіз крові (з визначенням гематокриту) та сечі, біохімічний аналіз крові, копроцитограма та аналіз калу на дисбактеріоз.

Пам’ятка для батьків

З метою попередження розповсюдження серед населення кишкових захворювань, виникнення спалахів гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь рекомендую:

· Не купувати продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних oci6.

· Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води тощо). Для пиття i приготування їжі використовувати воду питну бутильовану або з централізованих джерел водопостачання.

· Не допускати споживання продуктів та напоїв з простроченим терміном зберігання.

· Не вживати харчові продукти та напої при найменшій підозрі щодо їх недоброякісності.

· При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки, екстремальний туризм тощо) для миття посуду i рук вода має бути профільтрована i проварена, для пиття та приготування їжі мати з собою запас води питної.

· При купівлі харчових продуктів та напоїв обов'язково звертати увагу на терміни та умови зберігання продуктів харчування. Зберігати продукти харчування тільки у cпocіб зазначений на упаковці та у встановлений термін. При купівлі будь-якого харчового продукту у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку реалізованої продукції.

· При здійсненні подорожі не рекомендовано брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, що потребують охолодження при зберіганні).

· При споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою. При споживанні дітьми - обдати окропом.

· Перед приготуванням їжі та перед її вживанням обов'язково мити руки з милом.

· Обов'язково мити руки після відвідування туалетів. При відпочинку з дітьми батьки повинні ознайомити дітей з правилами харчування та правилами дотримання особистої гігієни.

Для дітей молодшої вікової групи — батькам необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб дитина не споживала незнайомі ягоди та інші продукти невизначеного походження.

У випадку виявлення перших ознак кишкового захворювання терміново звернутись до найближчої лікувальної установи.

Не рекомендовано займатись самолікуванням!

При груповому відпочинку хворого бажано тимчасово (до прибуття лікаря) ізолювати від решти колективу.

При тяжкому стані хворого негайно викликати швидку допомогу.

Доречі, нагадую про переведення інфекційного відділення для дітей на 20 ліжок ( в т.ч. 5 ліжок патології новонароджених) до будівлі головного корпусу КЛПУ Селидівська центральна міська лікарня ( ліве крило, 3 поверх) за адресом: вул.Московська,43 м. Селидове (контактний телефон – через приймальне відділення СЦМЛ (06237)- 7-24-94).

 

Профілактика самогубства дітей

Кількість самогубств у світі зростає щороку. В Україні статистика також невтішна. Особливо вразливими категоріями є діти та підлітки.

Лише минулого року до Національної поліції України надійшло 226 повідомлень про скоєні самогубства та спроби суїциду серед підлітків.

Для підліткового віку характерні різні прояви суїцидальної активності - думки, наміри, висловлювання, погрози, спроби замаху.

Як правило, до 13 років спроби суїциду рідкісні. З 14 - 15 років суїцидальна активність різко зростає, досягаючи максимуму в 16 - 19 років.

Суїцидальна поведінка у підлітків – це, в основному, проблема «прикордонної психіатрії», тобто галузі вивчення психопатій і непсихотичних реактивних станів на тлі акцентуації характеру. Достатня кількість суїцидів та суїцидальних спроб є проявами так званих «підліткових кризів».

Лише у дуже небагатьох є справжнє бажання покінчити з собою. У переважній більшості випадків суїцидальна поведінка підлітка - це «крик про допомогу». Невипадково багато спроб скоються вдома, притому в денний або вечірній час – крик про допомогу адресований насамперед до ближніх. Вирішуються на такий крок, як правило, замкнуті, ранимі по характеру підлітки від відчуття самотності, власної непотрібності, стресів і втрати сенсу життя. 

Іноді підлітки розігрують спробу самогубства без жодного наміру дійсно покінчити з собою з розрахунком, що їх вчасно врятують. Всі дії робляться з метою залучити або повернути втрачену до себе увагу, розжалобити, викликати співчуття, позбутися від неприємностей, що загрожують. Але демонстративні за задумом дії внаслідок необережності, неправильного розрахунку чи інших випадковостей можуть обернутися фатальними наслідками.

Суїциді спроби можуть вчинятися на висоті афекту, який може тривати всього хвилини, але іноді в силу напруженої ситуації може розтягуватися на години, добу. У якийсь момент тут зазвичай майнує думка щодо розлучення з життям, або допускається така можливість.

Істинну суїцидальну поведінку відрізняє обдуманий, нерідко поступово виношений намір покінчити з собою. Поведінка будується таким чином, щоб суїцидальна спроба, за поданням підлітка, була ефективною, щоб суїцидним діям «не завадили». В залишених записках зазвичай звучать ідеї самозвинувачення, записки більш адресовані самому собі, ніж іншим, або призначені для того, щоб позбавити від звинувачень близьких.

Більшість молодих людей, які планують самогубство, мають психічні проблеми, такі як депресія або біполярний розлад (маніакально-депресивний психоз), залежність від алкоголю або наркотиків або всі одночасно.

Соціально-психологічні фактори відіграють важливу роль в стимуляції всіх видів суїцидальної поведінки. Серед них на перше місце висувається сімейна дезорганізація, втрата батьків, особливо у віці до12 років, розпад сім'ї внаслідок розлучення батьків.

Причиною суїцидальних думок і спроб можуть бути «шкільні проблеми», дезадаптація в навчанні та праці, втрата контактів з товаришами. Розрив з коханими штовхає на суїцидні спроби, якщо цей розрив поєднується з приниженням почуття власної гідності або якщо була надзвичайно сильна емоційна прив'язаність, яка трапляється у підлітків з розбитих сімей або у емоційно-лабільних підлітків, які в батьківській сім'ї відчували емоційне відкидання.

«Розв'язуючим» фактором для суїцидальної поведінки може послужити алкогольне сп'яніння. Досвід і минуле підлітка так само збільшують ризик суїциду. Наприклад, сімейна схильність, попередні спроби заподіяти собі шкоду або відхід з дому. Підліток може вдатися до цього у відповідь на стресову ситуацію, втрату або конфлікт з іншою особою. 

ЯК вчасно виявити суїцидальну поведінку у дітей?

Зверніть увагу на прояви суїцидальної поведінки, чи немає їх у вашої дитини:

  1. Відкрите висловлення бажання накласти на себе руки (друзям, родичам, знайомим, близьким)
  2. Натяки на скоєння суїциду (прилюдна демонстрація петлі із ременя, мотузки, леза, імітація самогубства)
  3. Активна попередня підготовка, пошук засобів створення відповідних умов (накопичення отруйних та лікарських препаратів)
  4. Вислови «Мені все набридло!», «Навіщо мені жити?», «Який сенс у тому, що я живу?» «Я відчуваю, що скоро помру!»
  5. Підвищений інтерес до питань смерті, загробного життя, похоронних ритуалів
  6. Раптове настання спокою, смиренність після стрессу, приготування до чогось, що дитина відмовляється пояснювати
  7. Тривалий час внутрішньої зосередженності, раніше не характерний для дитини, відсутність бажання спілкуватись з друзями, родичами, гратися, вести активний спосіб життя

Ось кілька кроків, завдяки яким ви можете запобігти небезпеці:

  1. Дитина має почуватися з вами на рівних, як з другом/подругою. Це дозволить встановити довірчі, чесні стосунки.
  2. Зосередьте увагу на почуттях дитини, дозвольте їй розповісти про свої проблеми, якими смішними вони б вам не здавались.
  3. Намагайтесь побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не на бік інших людей, які можуть завдати їй/йому болю.
  4. Обіймайте дитину, невербальна комунікація іноді є більш дієвою за слова підтримки.
  5. Сприймайте дитину як самостійну дорослу особистість із власним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями, вимогами
  6. Якщо дитина відхиляє вашу допомогу, вам слід пам'ятати, що він/вона водночас і прагне, і не хоче її. Тому для досягнення позитивного результату необхідні м'якість та наполегливість, терпіння та максимальний прояв співчуття.

Профілактика суїцидів

Зменшенню кількості самогубств серед підлітків може сприяти профілактична робота, спрямована на раннє виявлення проблем у сім'ї та оточенні підлітка. До профілактичної роботи повинні бути підключені структури охорони здоров'я, освіти, соціального захисту.

Як свідчить досвід країн, що досягли помітних успіхів у скороченні рівня підліткових самогубств, система профілактичної роботи має будуватися в двох напрямках - загальна і приватна профілактика,оскільки під самогубством розуміється як індивідуальний вчинок особистості, так і соціально-психологічне явище. Загальна профілактика допомагає людині на стадії розвитку суїцидальної тенденції, приватна – на зворотній стадії фази зовнішньої суїцидальної поведінки. 

Багаторівневість факторів ризику і захисних факторів визначає необхідність комплексної профілактики самогубств, включення до неї медичного аспекту, культурно-освітнього аспекту, і обов’язково - розрішення ряду соціальних проблем.

Встановлено, що жоден з факторів ризику не може бути достатньою причиною самогубства без комбінації з іншими факторами. Потрібна всебічна підтримка молодої людини з вантажем накопичених проблем, а не корекція тільки одного симптому або проблемної поведінки. 

Основний упор в запобіганні суїциду серед підлітків повинен бути зроблений на профілактиці криз у сім'ї, наданні своєчасної соціальної, психологічної та іншої підтримки особливо уразливим підліткам та їх сім'ям. Профілактика вживання алкоголю та інших психоактивних речовин також є важливим компонентом роботи щодо запобігання самогубств серед підлітків.

 

Жіночі груди - символ материнства та краси, джерело життя для малюків

Рак молочної залози - найпоширеніше онкологічне захворювання серед жінок. Якщо вірити статистиці, цей недуг знаходиться на другому місці серед онкологічних патологій після раку легенів.

У зоні риска знаходиться 12% жінок. Це означає, що кожна восьма представниця прекрасної статі може зіткнутися з цим моторошним діагнозом.

Розповідь та поради міського лікаря-акушер-гінеколога КРУПКО ТАМАРИ ВОЛОДИМИРІВНИ:

В Селидівській ЦМЛ за 9 місяців 2018 року виявлено 5 випадків злоякісних захворювань молочної залози, з яких 3- це занедбані випадки.

В жіночій консультації СЦМЛ термомамографічним обстеженням було охоплено 1908 жінок, виявлено 632 - 33% випадки захворювань молочної залози.

Мамографічно обстежено на апараті «Віола»в СЦМЛ 1174 жінки, виявлено 555 випадків патології- 47%, в тому числі 32 випадків підозри на злоякісні захворювання молочної залози.

Протягом життя жінки відбуваються різні зміни молочної залози, постійна структурна перебудова внаслідок циклічних процесів в організмі. Стан молочних залоз залежить від віку, фаз менструального циклу, вагітності і лактації, гормональних особливостей та інших факторів.

Відомо, що :

- 1 із 4 ракових захворювань, діагностованих у жінок, є раком молочної залози;
–кожен рік рівень захворюваності в Україні збільшується приблизно на 1%;
–одна з десяти жінок в Україні має шанс захворіти на рак грудей на будь-якому етапі свого життя;
–кожні 35 – 37 хвилин в Україні одній жінці ставлять діагноз рак молочної залози;
–щогодини одна жінка помирає від раку молочної залози;
–жінки, у яких діагностована хвороба на першій стадії, переживають п’ять років майже в 100%.

Фактори ризику виникнення раку молочної залози:

1. Стать і вік є основними факторами ризику: ймовірність захворювання молочної залози у жінок різко зростає після 40 років і стає максимальною до 64 років.

2. Раннє настання менструації (менархе) - до 12 років - підвищує ризик виникнення раку грудей. Пізніше настання менопаузи (після 55 років) підвищує ризик виникнення раку молочних залоз в 2 рази у порівнянні з випадками раннього її настання - до 45 років. Ранній клімакс має захисну дію на тканину молочної залози у жінок. Відсутність пологів і (або) післяпологової лактації підвищує ризик в 1,5 рази.

3. Низька фізична активність, надмірна вага тіла.

4. Встановлено зв'язок між вживанням спиртних напоїв та палінням і розвитком раку молочних залоз.

5. Іонізуюча радіація - відомий канцероген - при певних обставинах здатна підвищувати ризик розвитку раку молочних залоз, що неодноразово доведено епідеміологічними дослідженнями різних груп населення.

6. Відсутність або раннє припинення статевого життя.

7.Наявність додаткових захворювань та факторів, що провокують хворобу - міома, ендометріоз, аденоміоз, запальні процеси в молочних залозах (мастити), а також діабет, захворювання щитовидної залози, захворювання печінки.

8.Стрес відіграє вкрай негативну роль у розвитку раку молочних залоз.

9.Травми молочних залоз нерідко є провокуючим фактором для розвитку онкологічної патології, особливо в тих випадках, коли мають ускладнений перебіг.

Тому варто визначити фактори ризику для себе і намагатися контролювати їх, а саме: вести правильний спосіб життя, відмовитися від шкідливих звичок, дотримуватися раціонального режиму харчування.

Не зловживайте тваринними жирами, смаженої, солоної і копченої їжею. Включайте в своє меню побільше свіжих овочів, фруктів, ягід і зелені. Особливо корисні цибуля, морква, капуста, помідори, які містять природні антиоксиданти - речовини, що нейтралізують дію вільних радикалів, що провокують переродження здорових клітин в ракові.

483

Слідкувати за змінами у своєму організмі та при необхідності не відкладати візиту до лікаря.

Грудне вигодовування, тобто лактація є найбільш потужним методом профілактики раку грудей, оскільки секреція грудного молока - це дуже складний гормональний процес всього організму. Якщо ж ви штучно перериваєте фізіологічний процес грудного вигодовування без серйозних медичних показань, то можете спровокувати сильний стрес гормональної системи, що, у свою чергу, може призвести до неправильного поділу клітин і переродження їх у злоякісні.

Носіння правильного типу білизни. Медиками доведено, що неправильно підібраний бюстгальтер (тісний, давить на лімфатичні вузли або має щільні рельєфні шви) надмірно травмує ніжні тканини молочної залози і дратує нервові волокна. Тому, вибирайте тільки якісну білизну, відповідне вашому розміром і формою грудей і забезпечує анатомічно правильну підтримку.
Обов'язково включайте в свій щоденний комплекс гімнастики хоча б кілька вправ для зміцнення грудних м'язів. Якщо молочну залозу будуть оточувати міцні і сильні м'язи, це буде відмінною профілактикою раку.

З метою профілактики необхідно проходити скрінінгові обстеження. Для цього проконсультуйтеся із лікарем, яке обстеження буде найкраще Вам підходити і дізнайтеся, що є нормою для Вас.

Самообстеження грудей потрібно проводити щомісяця, в одні і ті ж дні, бажано через тиждень після закінчення місячних.

Зверніться до лікаря, якщо Ви помітили будь-які з наведених нижче змін у молочній залозі:

- припухлість, твердий вузол, ущільнення

- набряк, локальне підвищення температури, почервоніння або потемніння шкіри

- зміна розміру або форми молочних залоз

- заглиблення або зморщеність шкіри

- свербіж, виразки або висипання на сосках

- западання соска або іншої частини грудей

- раптові незвичні виділення із сосків

- поява постійного болю в одній ділянці.

Кожна жінка повинна відчувати всю відповідальність за своє здоров’я, своєчасно проходити профілактичні огляди і на довгі роки залишатися привабливою, потрібною для своєї родини і найголовніше – здоровою!

 

Вбережіть себе та оточуючих від грипу

 Грип має симптоми, схожі з іншими гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), але є набагато небезпечнішим. Тому перші ж симптоми ГРВІ вимагають особливої уваги.

Найчастішим ускладненням грипу є:

пневмонія, яка іноді може лише за 4-5 днів призвести до смерті хворого.

- серцева недостатність також нерідко розвивається внаслідок ускладнень грипу.

Грип дуже легко передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом — коли хвора людина кашляє, чхає чи просто розмовляє.

У зоні зараження перебувають усі в радіусі 2 метрів навколо хворого.

Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для оточуючих протягом усього періоду прояву симптомів — це, в середньому, 7 днів.

При появі перших симптомів грипу хвора людина обов'язково повинна залишатися вдома — щоб не провокувати ускладнення власної хвороби і не наражати інших людей на небезпеку, смертельну для деяких з них!

Симптоми, що вимагають лікування вдома:

Такими симптомами є:

- підвищена температура тіла;

- біль у горлі;

- кашель;

- нежить;

- біль у м'язах.

З будь-якими з цих симптомів не варто виходити з дому навіть заради візиту до лікаря — його слід викликати додому. Призначене лікарем симптоматичне лікування у домашніх умовах може бути достатнім для одужання.

Якщо стан хворого не погіршується, необхідно продовжувати лікування вдома до повного зникнення симптомів.

Симптоми, що вимагають термінової госпіталізації

Якщо стан хворої людини погіршується, не зволікайте з госпіталізацією, адже тепер під загрозою — її життя.

Викликайте "швидку" чи терміново звертайтеся безпосередньо до лікарні, якщо присутні наступні симптоми:

- сильна блідість або посиніння обличчя;

- затруднення дихання;

- висока температура тіла, що довго не знижується;

- багаторазове блювання та випорожнення;

- порушення свідомості — надмірна сонливість чи збудженість;

- болі у грудній клітці;

- домішки крові у мокроті;

- падіння артеріального тиску.

Продовжувати лікування вдома за наявності цих симптомів — небезпечно. Затримка з госпіталізацією може призвести до смерті хворого!

КЛПУ Селидівська центральна міська лікарня звертає Вашу увагу на те, що з метою попередження епідускладнень та смертності від грипу у зв’язку з наближенням епідемічного сезону 2017 -2018 років

- госпіталізація хворих дорослих та дітей на важкі форми грипу та ГРВІ, а також осіб групи медичного ризику з захворюванням на грип та ГРВІ буде здійснюватися до інфекційного відділення міської лікарні м. Курахове ( в звязку з ремонтом будівлі інфекційного відділення Селидівської ЦМЛ);

- госпіталізація хворих з ускладненнями грипу та ГРВІ буде здійснюватися таким чином:

  • при показниках кисневої сатурації SO2 >90% - до терапевтичного відділення Селидівської ЦМЛ;

  • при показниках кисневої сатурації SO2 <90% - до відділення анестезіології та інтенсивної терапії Селидівської ЦМЛ;

  • при бронхітах – до терапевтичного відділення Селидівської ЦМЛ;

  • при ускладненнях у дітей ( бронхіти, пневмонії, тощо ) до інфекційного відділення для дітей Селидівської ЦМЛ;

  • при ускладненнях на синусити, етмоїдити та інші (при їх важкому перебігу) до хірургічного відділення Селидівської ЦМЛ - на отоларингологічні ліжка.

Інфекційний контроль: прості речі рятують життя

Вірус грипу небезпечний, але не всесильний. Можна легко уникнути зараження грипом навіть під час епідемії, якщо дотримуватись кількох простих речей.

Навіть якщо ознак хвороби немає:

- Уникати скупчень людей — аби зменшити вірогідність контактів із хворими людьми, при тому що деякі з них є заразними навіть до появи очевидних симптомів. Особливо актуально під час сезону грипу та епідемій.

- Користуватися одноразовими масками при необхідності — щоб захистити себе чи оточуючих від зараження.

Так, маскою повинна користуватися людина, яка доглядає за інфекційним хворим чи просто спілкується з ним.

Хвора людина повинна використовувати маску лише в одному випадку: якщо їй доводиться перебувати серед здорових людей, не захищених масками.

Маска ефективна, тільки якщо вона прикриває рот і ніс.

Важливо пам'ятати, що у будь-якому випадку маску потрібно замінити, як тільки вона стане вологою чи забрудниться.

Найкраще користуватися стандартними хірургічними масками, що мають вологостійку поверхню і довго залишаються ефективними. Економити чи лінитися вчасно замінити маску немає сенсу — волога маска не діє. Використані маски ні в якому разі не можна розкладати по кишенях чи сумках — їх потрібно одразу викидати у смітник.

- Регулярно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання — як у помешканні, так і в робочих приміщеннях, щоб не залишати навколо себе живі віруси й бактерії, що можуть залишатися активними впродовж годин після перебування у приміщенні хворої людини.

- Повноцінно харчуватися, висипатися, уникати перевтоми — для підвищення опірної здатності організму. Це збільшить шанси запобігти як зараженню, так і важким формам хвороби та її ускладненням.

- Мати чисті руки — інфекція потрапляє в організм через рот, ніс та очі, яких ви час від часу торкаєтесь руками.

Тими ж руками ви тримаєте гроші чи тримаєтесь за поручні, де кілька годин зберігаються в активному стані віруси і бактерії, що залишились від дотиків рук інших людей.

Тому необхідно часто мити руки з милом або обробляти їх дезінфікуючим гелем із вмістом спирту.

- Користуватися тільки одноразовими паперовими серветками і рушниками — як після миття рук, так і для того, щоб прикрити обличчя під час кашлю, а також при нежиті. Використані серветки необхідно одразу викидати у смітник, оскільки вони також можуть стати джерелом зараження. Багаторазові серветки та рушники, особливо у громадських місцях, суттєво підвищують ризик зараження і широкого розповсюдження інфекції. У таких умовах в якості одноразових серветок можна використовувати туалетний папір.

Якщо з'явилися ознаки хвороби, додаються ще кілька нескладних заходів:

- Залишатися вдома при перших ознаках хвороби — не йти на роботу або, якщо захворіла дитина, не вести її до школи чи дитячого садочка, щоб не провокувати погіршення стану хворого і не наражати оточуючих на небезпеку, яка може виявитися смертельною для деяких з них.

- Не бігати до лікаря з найменшого приводу — у випадку грипоподібної хвороби Ви ризикуєте спровокувати погіршення власного стану і створити небезпеку зараження для інших людей, що може мати смертельні наслідки для деяких з них. Більше того: лікарня чи поліклініка під час грипозного сезону є місцем високої вірогідності заразитися. Якщо вас непокоїть стан вашого здоров'я — обов'язково звертайтеся до лікаря, але викликайте його додому.

- Ізолювати хвору людину — виділити їй окрему кімнату і посуд, визначити одну людину, яка доглядатиме за нею, і по можливості триматися на відстані 2 метри від хворої людини.

- Прикривати рот і ніс під час кашлю та чхання — аби запобігти розпорошенню інфікованих краплин слизу, які є основним джерелом зараження. Бажано робити це за допомогою одноразових серветок, які після використання одразу викидати у смітник. Якщо Ви прикрили рот руками, їх необхідно одразу вимити з милом чи обробити дезінфікуючим гелем, інакше усі ваші наступні дотики становитимуть небезпеку для інших.

Дотримання цих елементарних правил суттєво підвищує Ваші шанси уникнути небезпечного захворювання і здатне зберегти життя Вам і людям, що знаходяться поруч з Вами!

Вакцинація: найефективніший засіб захисту

Щорічна вакцинація є найефективнішим засобом для захисту організму від вірусів грипу. Вакцина захищає від усіх актуальних штамів грипу, є безпечною і ефективною.

Найкращий час для проведення вакцинації — напередодні грипозного сезону (у вересні). Якщо такої можливості не було, то вакцинуватися можна і впродовж всього сезону. Всупереч поширеному міфу, це не ослаблює, а посилює здатність організму протистояти грипу.

Жінки, які годують груддю, можуть бути вакциновані. Крім того, будь-яке грипоподібне захворювання не є підставою для припинення грудного вигодовування.

Особливо важливою вакцинація є для представників груп ризику, оскільки вона значно збільшує шанси цих людей відвернути смертельні наслідки хвороби.

Групи ризику

Усі засоби профілактики грипу мають особливе значення для людей, які належать до груп ризику. Для цих людей грип становить найбільшу небезпеку, а вчасна регулярна профілактика здатна врятувати життя.

До груп ризику входять:

- діти до 5 років (особливо — діти до 2 років);

- вагітні жінки;

- люди віком від 65 років;

- люди з надмірною вагою;

- хворі на діабет;

- хворі на хронічні серцево-судинні захворювання;

- хворі на хронічні захворювання легенів;

- люди з іншими тяжкими хронічними захворюваннями;

- люди, що перебувають на імуно-супресивній терапії.

Для цих людей грип становить особливу загрозу, оскільки стан їхнього організму суттєво зменшує шанс одужати без ускладнень, а часто — вижити.

Крім того, існують професійні групи ризику:

- медичні працівники,

- вчителі й вихователі,

- продавці,

- водії громадського транспорту,

- усі, хто працює в багатолюдних місцях.

У цих людей немає ніякої можливості уникнути перебування поряд із хворими людьми, тому для них особливе значення мають усі без винятку засоби інфекційного контролю і профілактики грипу.

Що лікує грип

Лікувати грип можна за допомогою:

- Препаратів з доведеною активністю проти вірусу грипу — лише вони здатні вплинути на вірус грипу: припинити його розмноження в організмі. Вчасне використання противірусних препаратів за призначенням лікаря здатне скоротити період хвороби, полегшити її перебіг та запобігти розвитку ускладнень.

- Препаратів, що пом'якшують симптоми, — вони не діють на вірус грипу, але полегшують стан хворого, пом'якшуючи симптоми — жар, нежить, біль у горлі, кашель, головний біль та біль у м'язах. За умови легкого перебігу хвороби симптоматичне лікування у домашніх умовах може виявитися достатнім для повного одужання.

Однак зловживати цими препаратами і застосовувати їх без призначення лікаря не слід: передозування може завдати серйозної шкоди організму.

Народні засоби для пом'якшення симптомів та загальної підтримки організму — наприклад, розтирання горілкою, споживання цибулі з часником чи ехінацеї — неефективні проти грипу самостійно, але можуть використовуватись як допоміжні.

Втім, зловживати ними також не слід.

Важливо враховувати, що тимчасове пом'якшення чи відчуття відсутності симптомів не є ознакою одужання хворого: необхідно продовжувати утримання від контактів зі здоровими людьми та лікування — аж до постійної відсутності симптомів.

Дітям до 18 років та вагітним жінкам не рекомендовано вживати аспірин — подолати жар можна за допомогою парацетамолу.

Під час грипу необхідно пити багато рідини.

Їжа повинна бути легкою і нежирною, однак примушувати хворого їсти не потрібно.

Що не лікує грип

Важливо знати, що грип не лікується за допомогою:

- Антибіотиків — вони не створюють жодної протидії вірусам, оскільки призначені виключно для боротьби з бактеріальними інфекціями. Вживання антибіотиків не за призначенням не лікує хворобу і лише ускладнить боротьбу з хворобами у майбутньому. Антибіотики можуть використовуватися тільки за призначенням лікаря для лікування таких ускладнень грипу, як пневмонія й бронхіт, тощо.

- Гомеопатичних препаратів — немає жодних науково обґрунтованих доказів їхньої ефективності проти вірусу грипу, тому в усьому світі вони не рекомендовані для лікування будь-яких небезпечних для життя інфекцій, в тому числі й грипу. Використання препаратів з недоведеною ефективністю в таких умовах вважається ознакою безвідповідального ставлення до життя хворих.

- Імуностимуляторів, імуномодуляторів — немає жодних науково обґрунтованих доказів їхньої ефективності проти вірусу грипу. Водночас їхня дія під час хвороби може за певних умов навіть виявитися шкідливою.

- Народних засобів — лікування виключно народними засобами є неефективним і небезпечним, оскільки ніякі трав'яні відвари, чаї та настоянки на вірус грипу не діють. Однак народні засоби можуть згодитися для пом'якшення симптомів грипу — за умов грамотного використання без зловживань.

Бережіть себе та оточуючих! Не хворійте!