З Донбасом у серці

Цього року виповнюється 90 років Донецькій області (у липні 1932 року в Україні було утворено сім перших областей, серед яких Харківська, Київська, Вінницька, Дніпропетровська, Одеська, Донецька і Чернігівська).

В бібліотеці м.Українськ до цієї дати підготовлені тематичні заходи:

«Донецька Швейцарія» - книжкова викладка

У 2022 році виповнюється 25 років від часу створення (1997) Національного природного парку «Святі гори».

125

«Донецька Швейцарія», місце сили, духовний центр Східної України – усе це про Національний природний парк «Святі гори». Він розкинувся вздовж русла Сіверського Дінця, поблизу міста Святогірськ. Крейдяні гори вважають природним дивом України. Білі скелі ще пам’ятають давніх монахів, які заснували в печерах монастир. Тепер тут височіють куполи святинь Святогірської Свято-Успенської Лаври.

На білих кручах збереглися рідкісні рослини, серед них крейдяна сосна, яка занесена до Червоної книги України. Реліктова сосна утворила справжню родзинку парку – крейдові бори. Загалом у парку зростає 48 видів рідкісних рослин. Тут милують око тюльпан дібровний, зозулинець болотний та інші.

Парк став привітною домівкою для 63 рідкісних видів тварин.

«З Донбасом у серці» - тематична виставка, до 90 річного ювілею від дня народження Івана Сергійовича Костирі (1932–2003), письменника, лауреата літературної премії ім. В. Короленка, ім. В. Шутова, автора  збірок повістей та оповідань «Врачебная тайна», «Териконний край», «Сторожевой курган», «Думи про Донбас», «Думы о Диком Поле», «Думы о Донецком Кряже» та ін. Дитинство і юність Іван Сергійович провів на Донбасі. Навчався у Дніпропетровській фельдшерській школі, потім – у Київському медичному інституті. Після закінчення інституту повернувся на Донбас, з 1957 по 1965 рік працював у Горлівці дитячим, шкільним лікарем, лікарем швидкої допомоги, а потім – психіатром. У 1967 році він закінчив Вищі літературні курси  при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві.  Працював у геологічній експедиції та на арктичному криголамі, літературним співробітником  в газетах «Социалистический Донбасс» і «Радянська Донеччина», завідуючим відділом російської прози та поезії в журналі «Донбасс». В останні роки життя мешкав у Донецьку. Наприкінці 1990-тих намагався перейти на українську мову у своїй творчості: «Намагаюся Перейти на українську мову. Важко… але мушу, маю стати прикладом для молодих. Не хочу, щоб вони повторили мою помилку…».
Плідна праця донецького письменника була нагороджена знаком «Шахтарська слава» ІІІ і ІІ ступені,  заохочувальною премією і дипломом Фонду пам’яті Олекси Тихого.

126 129

Запрошуємо користувачів бібліотеки і мешканців міста познайомитись з матеріалами виставок.

127 128